Технологія PVD — це фізичний процес для досягнення перенесення матеріалу, перенесення атомів або молекул від джерела до поверхні підкладки. Завдяки цій технології деякі частинки зі спеціальними властивостями (такими як висока міцність, зносостійкість, тепловіддача, стійкість до корозії тощо) можуть бути розпилені на матрицю з нижчою продуктивністю, щоб матриця мала кращі характеристики. Основні методи PVD включають вакуумне випарювання, напилення та іонне покриття. Технологія PVD має характеристики компактного та однорідного шару покриття, міцної адгезії, хороших властивостей покриття, швидкої швидкості осадження, низької температури обробки та широкого спектру матеріалів покриття. Таким чином, технологія PVD широко використовується в галузі обробки поверхонь і є одним із найкращих варіантів. Крім того, сам процес покриття PVD також є реакцією світіння під плазмовим полем при високій температурі та має високий процес очищення. Крім того, основною сировиною для продуктів PVD є металевий титан, титан є одним із металів із найбільшою спорідненістю до шкіри людини, що робить продукти PVD чистими екологічними показниками.
Технологія PVD може створювати тисячі кольорів і навіть імітувати природні кольори. Наприклад, золота серія містить європейське золото (2N18 і 1N14), японське золото (GY01), китайське золото (GY2N) і так далі; Серія кави включає темну каву, світлу каву, середню каву тощо. Чорна серія має колір пістолета, сірий, супер чорний тощо; Модна колекція має космічний колір, колір шампанського, хакі і так далі. Тому технологія PVD має велику гнучкість і різноманітність у виборі кольорів. На відміну від технології PVD, технологія водяного покриття є традиційним методом гальванічного покриття, який є способом реалізації електрохімічного процесу. Він використовує позитивні та негативні електроди в баку для покриття під дією струму для досягнення осадження металевих або неметалевих плівок. Водне покриття зазвичай може досягти золота, сріблення, нікелювання, хромування, кадміювання та інших поверхневих покриттів, але його рішення для гальванічного покриття має велику проблему забруднення. Водяне покриття також включає два типи гальванічного та безгальванічного покриття, гальванічне покриття підходить для декорування поверхні, оскільки воно забезпечує поверхню високої яскравості, а поверхня без електрогальванічного покриття є більш тьмяною, підходить для антикорозійного покриття.
Вакуумне випаровування, напилення та іонне покриття є основними методами технології PVD. Серед них метод вакуумного випаровування полягає в нагріванні та плавленні металу в умовах високого вакууму, щоб він випаровувався та осідав на поверхні зразка, утворюючи металеву плівку. Розпилення зазвичай відноситься до магнітного розпилення, яке потребує вакууму приблизно 1×10-3Торр і додавання постійного струму високої напруги між пластиковою підкладкою та металевою мішенню, використовуючи тліючий розряд для вибуху атомів металевої мішені та осадження. їх на пластиковій підкладці. Іонне покриття — це метод часткової іонізації газу або випареної речовини за допомогою газового розряду та осадження випареної речовини або продукту її реакції на підкладку під бомбардуванням іонів газу чи іонів випареної речовини. Нанесення покриттів — це технологія локального осадження металу на поверхню металевої заготовки швидким електрохімічним методом, яка за принципом і сутністю належить до технології електрохімічної обробки. У процесі металізації іони металу осаджуються на катоді гальванічним розчином під дією електричного поля з утворенням тонкої плівки. Покриття часто використовується для хромування, нікелювання та інших застосувань. Таким чином, технологія PVD забезпечує високотехнологічний вміст, широко використовувану технологію іонного покриття з багатьма перевагами, включаючи змінний колір, щільне та рівномірне покриття, міцну адгезію, низьку температуру обробки. У порівнянні з традиційними технологіями, такими як водне покриття та покриття, технологія PVD широко використовується у високоякісних і вимогливих продуктах і галузях.
