Під час процесу загартування, коли величезне напруження, створене загартом, перевищує міцність самого матеріалу та перевищує межу пластичної деформації, виникають тріщини. Тріщини гасіння часто виникають незабаром після початку трансформації ссавців. Розподіл тріщин не має певних правил, але, як правило, легко утворюється на гострих кутах і мутаціях поперечного перерізу заготовки.
Гартівне розтріскування, яке спостерігається під мікроскопом, може бути міжкристалічним розтріскуванням або міжзеренним розтріскуванням; деякі радіальні, а деякі окремі лінії або мережі. Тріщини гасіння, викликані надмірним охолодженням в зоні мартенситного перетворення, часто поширені трансзерно, причому тріщини справжні, з невеликими тріщинами без відгалужень навколо них. Тріщини гарту, спричинені надмірною температурою нагрівання гарту, розподіляються вздовж зерна з гострими кінцями тріщин і демонструють характеристики перегріву: у конструкційній сталі можна спостерігати грубий голчастий мартенсит; евтектику можна спостерігати в інструментальній сталі. або кутові карбіди. Заготовки з високовуглецевої сталі зі знеуглерожуванням поверхні схильні до утворення сітчастих тріщин після загартування. Це пов’язано з тим, що об’ємне розширення поверхневого обезуглероженого шару під час загартування та охолодження є меншим, ніж у незнеуглецьованого ядра, і поверхневий матеріал набуває сітчастої форми за рахунок розширення ядра.
Основні форми загартовування тріщин в основному включають: поздовжні тріщини, поперечні тріщини, мережеві тріщини та тріщини відшаровування тощо. Конкретні умови аналізуються наступним чином:
1. Поздовжні тріщини здебільшого виникають на загартованих сталевих деталях, і вони можуть з’явитися лише тоді, коли дотична напруга розтягування на поверхні перевищує осьову напругу розтягування. Цей вид тріщин розподіляється в осьовому напрямку, від поверхневої тріщини до центру.
2. Поперечні тріщини виникають у зоні переходу між зміцненим шаром і незагартованим сердечником, коли заготовка не зміцнена. Характеристика внутрішньої напруги полягає в тому, що поверхня стискається, а напруга стиску змінюється напругою розтягування на певній відстані від поверхні. Осьова напруга розтягу є найбільшою, що призводить до появи поперечних тріщин.
3. Концентрація напруги: деталі з кутами, вирізами та канавками на тріщинах схильні до концентрації напруги. У поєднанні з нерівномірним гартуванням і охолодженням в цих частинах часто виникають тріщини. Цей вид тріщин не має фіксованих морфологічних характеристик.
4. Сітчасті тріщини – це поверхневі тріщини невеликої глибини, як правило, в діапазоні 0.01-2 мм. Тріщини можуть бути орієнтовані в будь-якому напрямку, утворюючи сітчасту форму. Після того, як поверхня заготовки з високовуглецевої сталі обезуглерожена, її питомий об’єм мартенситу стає меншим, таким чином утворюючи напругу розтягування на поверхні, що призводить до мережевих тріщин.
5. Тріщини відшаровування виникають у надзвичайно тонких ділянках, де різко змінюється напруга, а відшарування поверхні відбувається, коли внутрішні тріщини, що приховуються паралельно поверхні, сильно розширюються.
